За оцінками медиків, практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів. Серед об’єктивних причин стрімкого зниження рівня здоров’я – глибока соціально-економічна криза, глобальні, передусім екологічні проблеми, слабка матеріально-технічна база і недосконала система охорони здоров’я в нашій країні. Важливе місце серед цих причин посідають санітарно-гігієнічне невігластво значної частини населення України, відсутність у багатьох людей пріоритету здоров’я та мотивації до здорового способу життя як провідного чинника збереження та зміцнення здоров’я.
Поняття психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали , почуття і свідомість. Психічне здоров'я можна визначити як комфортність особистості у соціумі, відсутність вад особистого розвитку, здатність протидіяти стресу.
Стрес - невід’ємна частина сучасного життя. Його свого часу переживає кожна людина. Та якщо людина доросла, є надія, що вона подолає стрес швидко і без наслідків. Набагато складніше, коли зі стресом стикається дитина. У дітей стрес виникає під час зіткнення з чимось новим, і тому через відсутність досвіду вони не в змозі з ним боротися. Сам механізм дитячого стресу полягає в тому, що щось зовнішнє, невідоме насильно приходить в життя дитини, починає у вигляді спогадів чи страхів переслідувати її.
Стрес сам по собі не є негативним явищем. В дійсності, лише стан стресу примушує людину бути активною і діяти. Труднощі примушують нас учитися, а мозок – працювати. Основою усіх теорій навчання є стрес, але коли він порушує розвиток – це уже проблема. Коли дитина переживає багато стресових ситуацій, вона може взагалі втратити працездатність. І саме тут повинні втрутитися батьки.
Справа у тому, що стійкість до стресів закладається ще в дитинстві. Шляхом наслідування, копіювання поведінки оточуючих дитина засвоює способи вираження своїх почуттів і розрядки негативних емоцій. На жаль, ні в школі, ні вдома не прийнято спеціально навчати дітей правильному поводженню з власними почуттями. Тому різні способи емоційного реагування на стрес у дитини складаються поволі, стихійно, як би самі по собі. Ці дитячі реакції, що зберігаються надалі на все життя, називаються психологічним захистом. Перелічимо коротенько її різновиди.
- Прагнення людини перекласти на інших провину й відповідальність за свої власні помилки.
- Спроба знайти втішливе пояснення прикрим подіям, що відбулися. Іншими словами, спроба людини переконати саму себе, що відбулося саме те, що все одно повинно було відбутися – причому саме з нею й саме подібним чином.
- Примірювання на себе чужої ролі, гра в когось, більш сильного, привабливішого, щасливішого…
- Зганяння свого невдоволення не на справжньому винуватці, а на комусь іншому, більш слабому або вразливому.
- Огульне заперечення всього, що не збігається з власною думкою.
- Фантазування – найбільш необразливий і в той же час найбільш «дитячий» варіант захисту.
Неважко помітити, що всі перераховані психологічні захисти являють собою своєрідні «дитячі ігри» дорослих людей, які зазвичай не тільки не здатні розв’язати, а навпаки, збільшують її.
А зараз детально зупинимося на причинах та симптомах стресових ситуацій у школярів різних вікових категорій.
У початковій школі діти ще не навчилися себе контролювати. Вони все ще вчаться поводитися у суспільстві. Вони вчаться, як подружитися з кимось, як приборкати агресію, як контролювати свої емоції.
Ознаками стресу в учня початкової школи є :
страх;
біль у животі та головний біль. Батьки праві, думаючи, що це не просто вияв фізичного болю, адже, дитина навряд чи буде вдавати хворобу. Дитина відчуває необхідність уникнути того, чого боїться і реально це відчуває. Таким чином вона бореться зі стресом.
неприйняття дійсності і обман. Батькам краще прийняти цей обман без перебільшення. Скажіть, що було б добре, якби це дійсно було так. Ви вірите їм, і цей метод може бути дуже ефективним. Таким чином, батьки не приймають обман і не нехтують почуттями дитини.
Відчуженість, агресивна поведінка або надмірна сором’язливість. Якщо знаєте, що дитина дуже запальна, або більш вразлива, ніж інші, знайдіть вихід емоціям. В такому разі дитині необхідно побігати чи послухати спокійну музику.
Коли ви вкладаєте дитину спати чи купаєте, ставте прямі запитання. Діти люблять конкретність. Замість того, щоб запитати, що дитина робила вдень, краще скажіть «Розкажи, де ти грався і з ким.»
Діти середньої школи проходять етап дорослішання. Відбувається багато змін і діти часто розчаровані тим, що не можуть впоратися із ситуацією. Причиною розчарувань стають стосунки з однолітками, і дуже часто їх різкі зміни. Всі ситуації треба розбирати вдома. Настав час вислухати і сказати « Дійсно, це дуже грубо і дуже складно впоратися з цією ситуацією».
Підтримайте дитину і дайте зрозуміти, що підліток може приходити зі своїми проблемами додому. Тим паче, проблеми не вирішуються швидко і легко. Виховання підлітка займає набагато більше часу, ніж дитини початкової школи.У старшокласників свої проблеми . Напруження позначається на успішності і суперечливості поведінки. У старших підлітків стресові ситуації проявляються порушенням режиму харчування, курінням або зловживанням алкоголем. Будьте уважні до дитини, щоб вчасно помітити ці ознаки і вжити заходів.
Зверніть увагу на погані оцінки, прогули, спізнення, безвідповідальне ставлення до виконання шкільних і домашніх обов’язків. Підліток може замкнутися в собі або почати захоплюватися дивною музикою чи чужою культурою. Не допустіть Інтернетзалежності.
Загальними причинами стресу для дітей будь-якого віку можуть бути:
розлучення батьків; розставання із близькими людьми;
смерть близької людини;
катастрофи, травми;
дитячі страхи (залишатися одному, боязнь чудовиськ тощо)
поява у сім’ї нової дитини;
переїзд;
загибель домашньої тварини.
Також причинами стресу часто бувають напружені стосунки з однокласниками, невдачі у навчанні і конкуренція всередині класу.
Дитина усвідомлює, що вона у чомусь поступається іншим: комусь у талановитості, комусь у красі, комусь в успішності в навчанні, комусь в популярності в класі. Але вона ще недостатньо доросла, щоб зрозуміти, що такий стан речей є нормою, що неможливо зразу в усьому бути кращою.
Внаслідок цього, більшість дітей переживають серйозні стреси, причому кожен із них у стресовому стані поводиться по-різному: дехто намагається стати розумним, з головою поринаючи у книги, дехто не хоче витрачати сили на зміну себе, вибираючи тактику приниження інших тощо.
Причиною стресу може бути і внутрішній конфлікт. Він виникає, коли дитина розкаюється у скоєнні поганого вчинку, починає звинувачувати себе, вирішує, що вона найгірша, зла і безнадійна.
Наслідки стресу у дітей
Якщо причиною стресу є перегляд шокуючих телепрограм, то наслідком може стати жорстокість і цинізм, прагнення завдавати болю собі і оточуючим.
Якщо причиною стресу є насилля, то наслідком може стати замкненість дитини і проблеми із психікою.
В особливо тяжких випадках стрес може призвести до затримки або навіть зупинки психічного розвитку. Така людина ніколи не зможе позбутися психологічної травми, ніколи не подорослішає.
Після пережитого стресу у дитини можуть виникнути серцеві та інфекційні захворювання, виразка шлунка.
Стрес у дітей може призвести до неврозу.
Діти, які пережили стрес, схильні набути хронічних захворювань: астму, цукровий діабет.
На жаль, стресові ситуації неминучі в житті кожної людини. Але можна згладити негативний вплив стресу, правильно виховавши дитину і допомагаючи їй долати життєві труднощі.
Наступні рекомендації допоможуть уникнути стресів вашим дітям. Та без вашої допомоги зробити це буде неможливо.
1. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте дитину. Розрахувати час – це ваш обов’язок. Якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй розслабитись.
6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.
8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.
10. Під час спілкування з дитиною не вживайте умовностей : «Якщо ти будеш добре вчитися , то…»
11. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
12. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова « не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
13. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
14. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного
15. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею.
16. Знайте, що діти, навіть старшокласники, люблять поговорити, особливо перед сном.
17. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізувати, наклеювати, ліпити.
18. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
19. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хвилин.
20. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
21. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими!
Немає коментарів:
Дописати коментар