Якщо дитина поводить себе жорстоко...

Деякі діти молодшого віку в іграх можуть бути агресивнішими і навіть жорстокішими від старших. Наприклад, б’ються, кусаються, штовхаються... Одне слово, ображають інших дітей та дорослих.

Іноді жорстокість починається з проявів неспокою, збудження, які поступово зростають. Дитина поводить себе все зухваліше, перестає слухатися і реагувати на заклики «заспокоїтися». Буває, що в грі вона знову і знову повторює пережите, таким чином намагаючись потамувати біль чи змінити смертельний результат минулого. Наприклад, імітуючи похорон, знущаючись над домашніми тваринами або вбиваючи комах. Намагайтеся це зрозуміти. Жорстокість у цьому випадку не пов’язана з відсутністю моралі чи співчуття до ближніх.

До того ж, важливо пам’ятати, що багато дітей пережили таку травму, яка сильно перевершує їхню здатність зрозуміти і впоратися з пережитим. Не маючи кращого способу здолати неприємні спогади і відчуття безпорадності, дитина намагається опанувати свої почуття, ніби «програючи» їх, перетворюючи страх і занепокоєння на жорстокість. Так вона відчуває себе на якусь мить впевненішою і сміливішою.

Що робити дорослим?

Заохочуйте гратися, займатися спортом і допомагайте знайти вихід почуттям. Намагайтеся встановити довірливі взаємини. Для цього не сваріть, але й не потурайте жорстокості. Не бійтеся говорити в таких випадках і про свої почуття: «Мене засмучує, коли ти мене ображаєш». Намагайтеся дотримуватися однієї рівної лінії у своїй поведінці.

Важливо також допомогти дитині висловити те, що вона відчуває. Наприклад: «Я бачу, що ти розлютився. Це нормально після того, що ми пережили. Якийсь час ти можеш почуватися погано, згадуючи про минуле».

Будьте обережні з власними словами. Часом дуже хочеться сказати: «бандит», «тугодум» тощо. Але, сказані близькою людиною, такі слова можуть стати справжнім тавром або ярликом. Це тільки поглиблюватиме травму і затримуватиме процес «одужання». Вам допоможе стримуватися й постійне усвідомлення того, що дитиною рухає не жорстокість чи «тупість», а ті травматичні події, втрати і нещастя, які вона пережила. Також не варто нехтувати консультацією у психолога, щоб впоратися з багатьма проблемами, які виникли в дитини з поведінкою.